421 рік з дня страти нашого земляка гетьмана С.Наливайка

    

    Сьогодні трагічна дата в історії українського народу - 421 рік з дня страти    козацького полководця,  українського військового діяча, керівника повстання 1594—1596 років у Речі Посполитій гетьмана Северина Наливайка, якого було страчено 11 квітня 1597 р.  у Варшаві. На очах у представників королівської родини та великого натовпу йому відрубали голову, четвертували тіло, а шматки розвішали по всій столиці Польщі. Саме так, а не інакше, згідно зі спогадами очевидців, стратили народного героя. То чому ж виникла легендарна оповідь про його смерть у мідному бику, що в різних варіантах повторювалася у багатьох літописах і переповідалася з покоління в покоління?

    Особа Северина Наливайка була оповита легендами ще за його життя. Ця непересіч­на в історії України особистість, очоливши після загибелі Криштофа Косинського козацьке військо, своїми діями змусила наприкінці XVI ст. здригнутися одну з наймогутніших держав Центрально-Східної Європи — Річ Посполиту. Віддаючи належне здібностям С. Наливайка як військово-політичного діяча, українці нарекли його «царем Наливаєм», тим самим засвідчивши своє прагнення жити самостійним життям і мати власного володаря. Цікаво також, що протягом довгих років — аж до революції під керівництвом Богдана Хмельницького — поляки кликали всіх мешканців України не інакше як «наливайківцями».

  С. Наливайко був козацьким гетьманом лише протягом одного 1596 p., але за цей короткий проміжок часу встиг зарекомендувати себе не лише як практик поширення козацького устрою на всій Україні, а й як визначний теоретик автономістського розвитку Війська Запорозького.

   Слід зазначити, що у Варшаві С. Наливайка неодноразово піддавали страшним тортурам. Можливо, і цей факт, посилений тривалим ув'язненням гетьмана перед стратою (з червня 1596 до квітня 1597 р.), певною мірою вплинув на процес виникнення легенди про страту С. Наливайка за допомогою мідного бика. Як свідчив очевидець, «він з 10жовтня, згідно наказу їх Велич­ності, був тортурований голодом і неспанням, так що він ма­ло не збожеволів, але після цього припинено, щоб можна було б ще щось довідатись у нього при ясній свідомості». Не зло­млений допитами і тортурами Семерій з допомогою своїх побратимів і товаришів по волі наважується здійснити втечу з в'язниці. Його джура передав у тюремну камеру невеличку пилку, якою Наливайко перепилював окови, але, на жаль, польська сторожа швидко виявила ці надпили. Так згасла остання надія в'язня здобути свободу...

  

Великдень славить писанка барвиста

      У Надзбручанській бібліотечній скарбничці діє книжкова виставка "ВЕЛИКДЕНЬ СЛАВИТЬ ПИСАНКА БАРВИСТА".
     Про походження свята та народні традиції, особливості відзначення Великодня в Україні розповідають видання, які представлені на цій презентованій книжково-ілюстративній виставці.
   Тут можна ознайомитися із книгами українських етнографів, які висвітлюють національні особливості українських Великодніх свят. З видань, представлених на виставці, можна дізнатися, що потрібно покласти у великодній кошик, господині віднайдуть смачні рецепти пасок, великоднього печива та красиві великодні декорації для своєї оселі.
  А ось у кошику - великодній подарунок нашій бібліотечній скарбничці : серія видань для прихильниць вязання спицями і крючком.

Олесь Гончар: людина, яка змогла стати вільною (до 100-річчя від дня народження О. Гончара)

  Є особистості, імена яких назавжди залишаться в нашій пам’яті. Саме до таких людей належав Олесь Терентійович Гончар.

    3 квітня вся Україна відзначає 100- річчя Великого українця, людини світу і чарівного Дніпра, совісті і світоча української нації, пейзажиста, лірика, письменника і публіциста, критика, громадського та державного діяча, етика та літературознавця, борця за мир і людські права, академіка, секретаря правління Спілки письменників, голови Українського державного комітету захисту миру, члена Всесвітньої  Ради Миру, депутата Верховної Ради, Героя України.

  У Надзбручанській Бібліотечній Скарбничці діє книжкова викладка творів О. Гончара :

   Олесь Гончар належав до тих, кому в лещатах радянської системи з великим зусиллям вдалося залишитися чесними перед собою й людьми. Замість служіння системі Олесь Терентійович служив людям, прагнув пробудити в них національну свідомість. У своїх творах письменник переконував українців у тому, що їм дійсно є чим пишатися.
  «Щоденники» Гончара, на жаль, досі опубліковані далеко не повністю, показують нам глибоко трагічну постать непересічної людини, яка стала живим уособленням долі України, що у ХХ столітті здобула, втратила і відновила свою політичну свободу.

    В одній зі своїх тодішній статей він написав – ніби про теперішнє: 

  

І хоч би як там було, в останні свої десять років життя Олесь Гончар зумів стати вільним.
  Таким український письменник  залишиться з нами.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ

Книга… Вона поруч від самого народження. Перші казки, оповідання, вірші читають нам мама і тато, братик і сестричка. Книга розповідає про казкових богатирів, про шкільне життя. З книгою кожен із нас може мандрувати в минуле і майбутнє.  Про все  на світі розповідає книга.

Одним із найулюбленіших казкарів усіх часів і народів визнаний Андерсен-автор всесвітньо відомих казок для дітей і дорослих, тому в день народження Андерсена, 2 квітня у всьому світі відзначаємо Міжнародний день дитячої книги.

Сьогодні, відділ бібліотечної роботи комунального закладу «Гусятинського центу культури і дозвілля» завітав до  дитячого садочка  «Дзвіночок».

В актовому залі зібралися вихованці стариших груп разом із своїми вихователями Галунькою Л,М., Троян Н, П. та Возьною О.С..

Бібліотекарі розповіли діткам про історію створення книги. 

Малеча відгадували героїв казок, а також пограли у гру «Мішок казок».

 На завершення заходу дітки прослухали пісеньку про мишку, яка любила книжку, а також переглянули викладку літератури «Її величність - книга».